Продовжуємо публікувати гастрономічні огляди авторки Наталки Якимович про оригінальні овочі, що доступні на полицях німецьких супермаркетів. Сподіваємось, цей текст надихне і вам на кулінарні експерименти.
Грюнколь
У цього овочу багато назв – кале, кейл, грюнколь, браунколь чи просто кучерява капуста. Ці листки, більш схожі на салатні, були надзвичайно популярні в Європі до кінця середньовіччя. Потім їх майже витіснила родичка з Греції – традиційна в нашому розумінні білоголова гладколиста капуста. Років 5 тому маркетологи спробували розкрутити кейл до рівня суперфудів, проте як популярний овоч, а не біодобавку. У нас він так і не прижився.
Зі здорових рекомендацій пригадую рецепт чипсів, якими я намарно сподівалася замінити синові інтерес до “прінглс” та “лейс”. Там було все просто – листя капусти збризнути олією, посипати сіллю та спеціями і розкласти на пергамент. Деко поставити в розігріту до температури 170 градусів духовку й витягнути через 10 хвилин.
Цей інстаграмний рецепт не оцінив не лише мій син, але й я, тож ми дружно забули про кейл на декілька років. Поки не почали жити в Берліні.
У Німеччині грюнколь – улюблена страва з початком холодів. Німці навіть збирають з полів цю капусту аж після заморозків. Уважається, що тоді листя стає ніжнішим та солодшим. Кейл чудово зберігається у морозилці. Тож можете просто його нарізати, як шпинат, і заморозити. До речі, мені здається, що його можна легко використовувати в усіх стравах, куди ви раніше клали заморожений шпинат. Колись посол Німеччини в Україні Анка Федьдгузен переконувала, що кейл неможливо замінити жодною іншою капустою, якщо йдеться про традиційну німецьку зимову страву Grünkohl und Pinkel.
Готується вона дуже просто – листя (свіже або заморожене) заливаємо кип’ятком і варимо хвилину. Воду зливаємо. На сковорідці обсмажуємо бекон з цибулею. Додаємо варені листки грюнколю. Через 3 хвилини заливаємо повністю водою. Варимо на слабкому вогні 30 хв без покришки. Додаємо в сковорідку сосиски або шинку й варимо ще 20 хв. Акуратно, не пересоліть, адже наші ковбаски уже достатньо солоні. Смачного. 
До речі, якщо вам ліньки самому готувати, то цю страву ви легко знайдете на різдвяних базарах, яких так багато в ці дні у Берліні. Особливо смакує з гарячим глінтвейном.
Фенхель
Моє єдине знайомство з фенхелем відбулося у далекому 2004-му. Коли педіатр рекомендував купити дорогий німецький розчинний чай з фенхелю, щоб позбутися кольок у новонародженого. Мені цей чай дуже подобався, бо нагадував смак алкогольної самбуки. Цей напій на декілька секунд давав можливість мені, молодій мамі в декреті, згадати клубне життя, а саме напій “Самбука”. Власне анісовий присмак – головний плюс та одночасно мінус фенхелю. Бо подобається він далеко не всім. Якщо ви серед фанів або любите відкривати нове, то знайте, що у фенхелі їстівне все – і насіння, і стовбур, і схожа на кріп зелень.
Способи його використання такі ж універсальні – можна сирим, можна пареним, можна вареним чи смаженим. Якщо ви не експериментатор і смак потрібно вводити поступово, я б рекомендувала почати з сирих стебел у салаті, далі б спробувала чай з насіння, а потім уже додавала і в рагу, і в супи, пюре чи готувала самостійний гарнір.
Для останнього – беремо товстий стовбур великого фенхелю і нарізаємо на смужки. В сковорідці трохи притушковуємо часник і обсмажуємо наш фенхель з усіх боків. Буквально декілька хвилин. Додаємо масло і сіль. Страва готова. 
Можете спробувати замінити фенхелем кабачок в улюблених тушкованих чи варених стравах. А в сирих кладіть туди, де раніше любили стебло селери.
Каштани
Мабуть уже всі знають, що їстівні каштани й каштани з наших парків – то різні сорти. А от як їх готувати, відомо далеко не кожному. Італійська та французька кухні вражають різноманітністю каштанових страв – від солодких до солоних.
А от німці обирають простий і надійний найпопулярніший вуличний варіант – просто смажені каштани. Це легко повторити вдома, якщо дотримуватися наступних рекомендацій:
– каштани потрібно ретельно помити
– залити холодною водою на 30 хв. Справді свіжі й гарні каштани не плаватимуть на поверхні, а заляжуть на дно
– потім зробити гострим ножем хрестоподібні надрізи грубої шкіри
– воду з каштанами закип’ятити та варити 10 хвилин на слабкому вогні
– розігріти духовку до температури 250 градусів і ще обсмажити там каштани 10 – 15 хв
– гарячі каштани накрити мокрим рушником, щоб трохи остигли
– радіти й примружувати очі від насолоди
Якщо простого щастя вам мало, можемо ускладнити. Асоціативно пропоную додавати каштани в усі солені страви, де традиційно було місце картоплі. Каштани можна просто зварити. Йдемо по шпаргалці до 4 пункту, але в киплячу воду додаємо сіль, трави та знайоме вже насіння фенхелю і варимо хвилин 40. Якщо додати ложку оливкової олії, каштани простіше буде очистити від твердого панциру шкірки.
Якщо ви зварите каштани без солі, то вони чудово з цукром зможуть замінити горіхову пасту або марципан. Просто змішуєте пюре каштанів з цукром, додаєте ваніль та трохи коньяку. На дно склянки насипаєте крихти печива, зверху трохи каштанової маси, далі збитий маскарпоне й притрушуєте все тертим чорним шоколадом. Доведеться повозитися з каштанами, але сам десерт дуже простий.
Ну, добре, не хочете мастити собі голову виготовленням пасти з каштанів – купіть у магазині готовий каштановий спред (пюре), намажте його на брецель і заваріть собі кави. Здається, так значно краще й правдивіше.
Чорна-чорна картопля
Тут у мене романтична історія, бо фіолетова картопля, виявляється, зовсім не новина в наших широтах. Її вивели селекційно багато років тому, схрестивши традиційну бараболю з дикою родичкою з Південної Америки.
Отже, історія: чотири десятки років тому бабуся моєї подруги дуже переймалася здоров’ям свого чоловіка. Після війни у нього було слабке серце й високий тиск. Десь вона вичитала, що фіолетова картопля - панацея для таких випадків. Знайшла її невідомо де й вирощувала постійно на своїй присадибній ділянці під Полтавою. Роками вона годувала свого коханого діда, а з ним і онуків, темним-темним пюре. 
Рецепт від родини Адамсів пасував би на Гелловін, але й тепер ще не пізно спробувати. Зима довга, а знайти таку картоплю у Німеччині зовсім не важко. Її види від темно-фіолетових до блідо-рожевих часто продають на фермерських ринках. Зокрема, я свою найтемнішу знайшла у Кройсберзі на традиційному турецькому ринку. Спершу, коли я побачила ціну 5 євро за кілограм, мій тиск не понизився, а навпаки – підвищився, проте я загадала прочитане десь в інтернеті, що темна картопля уповільнює процеси старіння, і вирішила на молодості не економити. Ще там було про атеросклероз і, зрештою, мені треба про щось вам писати. Довелося шиканути.
Із рецептами з картоплі все просто. Якщо ми за здоров’я – то варимо. Якщо про смак, то додаємо до пюре вершки та масло.
До речі, я давно не чищу картоплю від шкірки. Якось в минулому житті в гарному паризькому ресторані мені, замість очікуваного ванільного пюре до риби, принесли на тарілці щось сіре й страшне. Виявилося, що французи не заморочуються чищенням картоплі, а витрачають свій час на значно приємніші справи, наприклад, кохання. От і ми, давайте припинимо ці зайві кухонні подвиги. Картоплю варимо в підсоленій воді в мундирах, розминаємо з маслом та молоком, додаємо мускатний перець, будь-який сир – від простого вершкового до старого пармезану – й насолоджуємося життям! Попри все.
