11 речей, до яких важко звикнути у Берліні

Чому чоловіки змушені ходити в туалет сидячи, жінки платять за себе на побаченні, курʼєри не доставляють посилки «в руки», а за церкву і телебачення треба платити? Яке підґрунтя у цих явищ у Німеччині, які розривають наші українські шаблони? Пропонуємо розібратися.

Чоловіки ходять до туалету «по-маленькому», сидячи

У Берліні досі дискутують, чи треба чоловікам справляти нужду сидячи. Та в більшості туалетів, особливо громадських, є негласне правило для чоловіків — сідати. Іноді у вбиральнях навіть висять спеціальні таблички. Деякі німці впевнені, що сідати — гігієнічніше. Однак у 2015 році суддя у Дюссельдорфі виправдав чоловіка, який ходив «по-маленькому» стоячи в орендованому помешканні. Господар поскаржився, начебто мешканець пошкодив підлогу в туалеті. Суддя погодився з висновком експерта, що сечова кислота зіпсувала підлогу, проте постановив, що мочитися стоячи — в межах культурних норм. Натомість професор Джон Геймел з університету Луїсвілля наголошує, що краплі сечі потрапляють на підлогу саме після «струшування» залишків, а не під час сечовипускання, і запевнив, що «струшувати» сидячи чоловіки не будуть. Хоча на рівні закону справляти нужду сидячи чоловікам необов’язково, але таке явище в Берліні розповсюджене задля гігієни і поваги до жінок, коли йдеться про спільні туалети, скажімо, в офісах.

Платні туалети у громадських місцях

Якщо потребуєте скористатися громадським туалетом Берліну — платіть. У торговельному центрі, на вулиці, на автозаправці чи на вокзалі: за вхід до вбиральні маєте залишити 0,5-1 євро. Уся справа в обслуговуванні. Експлуатація громадських туалетів коштує великих грошей і не є муніципальним митом. Тому займаються громадськими туалетами приватні компанії типу Wall, які й встановлюють ціни. Німці впевнені, що ліпше заплатити за чистоту, ніж отримувати неякісні послуги безкоштовно. Наприклад, до приватизації Deutsche Bahn у 1994 році туалети на станціях були безплатними, проте німецький Bahnhofstoillette (вокзальний туалет) виглядав жахливо, внаслідок чого люди надавали перевагу кущам. Щодо громадських туалетів на вулиці, то сучасна система Берліну — одна з найбільших у Європі. У місті 418 облаштованих туалетів, вони автоматизовані й адаптовані під людей з обмеженими можливостями. І, відповідно, платні, бо належать приватній компанії Betreiber Wall GmbH.

Готівкові розрахунки

Сash Only — це попередження в багатьох закладах Берліну нас досі спантеличує, адже у великих містах Україні ми вже геть забули, що десь може не бути опції розрахуватися карткою чи онлайн. Варто зазначити, якби не COVID-19, карткові розрахунки в повсякденному берлінському житті були б іще рідшим явищем. Річ у тому, що німці більш-менш активно пустили в дію картки лише з початком пандемії. На вулицях було пусто: влада заборонила виходити будь-кому. Їжу привозили доставкою, навіть з супермаркету, а зарплату отримували на картки. Самі німці згадують той період із жахом, бо всі чітко дотримувалися правил і не виходили з квартир. А до того серед місцевих діяло недоторкана пересторога приватності: оплата карткою може бути одним зі способів розповсюдження приватних даних, якими можуть скористатися сторонні. Із іншого боку, у Німеччині заведено писати на поштових скринях не номер квартири чи будинку, а прізвище. Та пандемія стала поворотним моментом, тож тепер навіть у нічних турецьких магазинчиках можна розраховуватися карткою, якщо чек перевищує 10 євро. Ми вже не дивуємось, а просто запасаємось монетами.

Безкоштовний Wi-Fi

Хоч у Берліні і є понад 500 точок відкритого Wi-Fi — зазвичай це готелі, кафе, ресторани — та їх ще треба знайти. Відшукати тут заклад із вільним доступом до інтернету — той ще квест. Причина — приватні компанії й особисті дані. Раніше було обов’язковим реєструватися, якщо хоч десь ви той WI-FI запримітили. І хоч влада зробила це, щоб не завантажували «піратські» відео та музику, німців усе ж така тенденція лякала. Проблема і в тому, що приватні компанії навіть хотіли взяти на себе відповідальність за Wi-Fi-зони Берліну, та столична влада досі не змінила законодавство, щоб надати їм право регулювати питання доступу в інтернет.

На відміну від інших країн, у Німеччині провайдери Wi-Fi відповідальні за те, що їхні користувачі роблять в інтернеті. Таким чином, власники кафе, які бажають надати безплатний Wi-Fi своїм гостям, заплатять штраф, якщо, наприклад, один із них незаконно завантажить музику через їхню мережу. Місцеві застерігають, що при використанні загальнодоступних точок Wi-Fi ви повинні бути обережними з онлайн-безпекою. Послуга Wi-Fi у громадських місцях не завжди захищена від крадіжки пароля чи особистих даних.

Квартири без номерів

Adresszusatz — так у Німеччині називають адресу проживання. Замість номерів на поштових скриньках і біля дверей до під’їзду ми бачимо прізвища мешканців, які прописані в будинку. Та фактично номери квартир є, і вказані вони в договорі оренди. Проте в Німеччині ними ніхто не користується. Щоб уточнити, на конвертах можете писати поверх, на якому проживаєте. Доповнення до адреси, тобто Adresszusatz bezeichnet, актуальне, коли, наприклад, адресат живе у когось, хто здає приміщення в суборенду, але не має окремої поштової скриньки. Також у Німеччині є спеціальні позначки, коли надсилаєте лист за адресою, але прочитати його має конкретна особа. Приміром, якщо пишете у компанію, а певний співробітник захворів, то можете залишити позначку o.V.i.A. — і лист прочитає будь-хто інший. Чи позначку z. Hd. з прізвищем — і відкриє конверт конкретна людина. Німці вважають таку схему простою і зрозумілою. Імовірно, вона прийшла до сучасників ще від пращурів, як-от нумерація будинків уздовж вулиць, і ніхто вже її не змінює, бо звикли.

Посилки залишають під дверима

Певно, кожен, хто замовляв щось у Берліні через інтернет, зіштовхувався з тим, що його посилка у сусідів, чи хтось її вже привласнив. Адже кур’єри лишають коробки будь-де: біля поштових скриньок, у під’їздах, під дверима, вашими чи не вашими, у сусідів. Отримати свій вже оплачений товар «із рук у руки» – це рідкісна привілея й неймовірне везіння. Не припиняє дивувати, як деякі кур’єри не переймаються якістю своєї роботи.

Квартирне питання

Помешкання у Берліні переважна кількість містян винаймає, а не купує. Така ситуація — наслідок давнього правління партії “лівих”, які не підтримували буржуазію і були проти того, щоб хтось володів майном. Ще одна причина — Друга світова війна. Страх втратити все пронизав покоління, тому німці так радо подорожують, не прив’язуючись до місця перебування. Місцеві звикли не тільки винаймати квартири, але й призвичаїлися вміщувати все своє життя в одній єдиній кімнаті, ділячи квартиру з ранодомними руммейтами. Проблема з житлом в столиці стоїть дуже гостро: вільних та доступних варіантів обмаль, а мігрантів, біженців і експатів щороку більшає.

Податок на ТБ і церкву

Ці два податки стали для багатьох українців сюрпризом: неприємним, бо треба витрачати гроші, і водночас приємним, бо від обох можна відмовитися, зважаючи на індивідуальні обставини. Гроші, які в Німеччині стягують як церковний податок, спершу надходять до державних служб, звідки їх розподіляють по церквах. За посередництво держава отримує свою квоту. На що живуть церкви у Берліні? Так, саме на цей податок. Становить він 8-9% від суми прибуткового податку залежно від землі. Майже щороку з німецьких церков «ідуть» сотні тисяч людей якраз через цей податок. Ще у 2015 році архієпископ Стефан Бюрґер наголосив на цій проблемі, а у 2012 році у Німеччині набув чинності закон, що неплатники церковних податків не мають права причащатися, сповідатись або ставати хрещеною матір’ю чи батьком. Також вони не можуть пройти обряд миропомазання і належати до церковної громади. У протестантів, яких у Берліні чимало, свої правила. Ви маєте право відмовитися від сплати такого податку, проте тоді офіційно не матимете права належати до жодної з релігій у Німеччині.

Щодо радіо і телебачення, то плата за них (Rundfunkbeitrag) обов’язкова. Маєте ви телевізор чи ні — байдуже, гроші візьмуть. Оскільки служба має доступ до бази даних, то за пропискою надішле вам інформацію стосовно оплати. Та якщо ви з тих чи інших причин отримуєте гроші на проживання від держави, то отримаєте звільнення від стягнення цього податку, який дорівнює 18,36 євро на місяць. Суть податку в тому, що ви сприяєте існуванню та розвитку незалежних ЗМІ в Німеччині.

«Термін» до лікаря через півроку

Раніше ми писали про застосунки, завдяки яким до лікаря можна потрапити швидше. Але проблема все одно не зникає: інколи нам доводиться чекати «термін» до лікаря місяцями. Цікаво, що складну бюрократичну систему зрушив COVID-19, коли лікарі приймали телефоном, а чеки висилали поштою. Із того часу онлайн-система запису значно покращилась. У деяких випадках працює такий лайфгак: аби довго не чекати візиту до лікаря, сходіть до пункту прийому «швидкої допомоги». Там вас і оглянуть, і, за необхідності, випишуть рецепт на ліки. Звісно, прописувати довготривале лікування фельдшер не буде. Ну і в черзі такої «швидкої» допомоги прийдеться провести кілька годин як мінімум.

Хоча бюрократична німецька система здається неповороткою, ділимося з вами сайтом рейтингу німецьких лікарів, де можна замовити навіть відеоконсультацію. Окрім того, користуйтеся європейськими онлайн-платформами першої медичної допомоги, які з’єднають вас із німецькими лікарями, наприклад, ZAVA та Doctena. Пам’ятайте, якщо ви маєте державне страхування (GKV), то вас приймуть лише ті спеціалісти, які обслуговують за подібним видом страхування. Якщо ж маєте приватне страхове забезпечення (PKV), то у вас є право користуватися послугами будь-яких лікарів.

Декретні відпустки для чоловіків

У Німеччині влада заохочує чоловіків іти в декретну відпустку. Дається їм на це будь-який термін до 3 років, і повідомити роботодавця про своє рішення чоловік повинен не пізніше, ніж за сім тижнів до початку відпустки. Якщо в Україні схожий закон набув чинності у 2021 році, то в Німеччині — ще у 2007-му. Відтоді країна пережила чимало змін, аби чоловіки не боялися полишати роботу. Щоб не тільки матері, а й татусі виховували своїх дітей, держава повністю оплачує перший рік декретної відпустки. Такі виплати не оподатковують. Наприклад, якщо чоловік заробляв 2700 євро на місяць «чистими» і вище, то його «декретні» становитимуть 1800 євро щомісяця. Натомість безробітні чоловіки отримують від 300 євро на місяць. Рушієм таких «декретних» змін були феміністки, які наполягали на рівності прав і на тому, щоб залишатися з підтримкою чоловіка в нелегкий період. Дані Федерального статичного відомства свідчать, що у 2019 році середня виплата «декретних» для чоловіків становила 1230 євро на місяць, а для жінок — 613 євро.

На побаченні платити за себе — нормально

Тут наші культурні відмінності особливо гостро помітні: німецьким чоловікам соромно запропонувати дівчині заплатити за неї, щоб таким чином її не принизити, а дівчині, якщо вона українка, незвично розділяти рахунок на побаченні. Тож, якщо йдеться про побачення з німцем, варто все таки запропонувати заплатити за себе і бути готовою це зробити. Це нормально, завдячуючи феміністкам.