Український театр в Берліні: “Озброюючись проти моря лих” (ФОТО)

В берлінському театрі Schaubühne відбулась триденна прем’єра вистави “Озброюючись проти моря лих”, яку поставив український режисер Стас Жирков за п’єсою Павла Ар’є (Україна) та Maja Zade (Німеччина). Ця вистава була створена на основі документальних історій українських акторів, які після 24 лютого вступили до лав ЗСУ та пішли захищати свою землю від російських окупантів.

Всі три прем’єрні дні зала вибухала п’ятихвилинними оплесками, адже така емоційно потужна вистава не може нікого залишити байдужим.

Стас Жирков

До цього я вже тричі ставив вистави у Німеччині –- у Магдебурзі в 2016-2018 роках. Є багато відмінностей у роботі в українському та німецькому театрах, тому я був радий, що у мене раніше був подібний досвід.

Головний редактор журналу Theater der Zeit Томас Ірмер запитав, чи не хочу я зустрітись із Томасом Остермайєром, легендою театру. Звичайно я хотів.

На зустрічі ми обговорили два запити для України: нам потрібно отримати голос, щоб сказати те, що ми хочемо сказати; і, звичайно, нам потрібно отримати роботу. Остермайєр сказав, що треба трохи подумати. Я не мав великої надії, бо театр Schaubühne — це Барселона в світі футболу, це один з найвідоміших театрів в світі, найвищий рівень. Тому отримати можливість в такому місці говорити про війну в Україні — це голос, який буде почутий від Берліну до Буенос-Айресу, він омине цю планету два рази.

У нас було всього 4 тижні від тієї зустрічі до першої вистави. Зазвичай в німецькому театрі на це потрібно в два рази більше часу. Але, я думаю, у нас все вийшло.

Дирекція німецького театру була на генеральній репетиції, всі дуже зворушені. Томас Остермайєр після вистави сказав, що побачене кардинально відрізняється від новин. Ця вистава дає можливість стати учасником подій, відчути не просто суху статистику, а зрозуміти, що все це відбувається з живими людьми. Адже ми збирали історії наших колег, які прямо зараз боронять Україну.

Наприклад, одна з останніх історій, про Вову Ковбеля, який зник безвісти…З ним немає зв’язку вже 2 місяці і ми розуміємо, що сталося щось страшне. Ти не знаєш як на це реагувати, але з іншої сторони ти відчуваєш себе лікарем в цій ситуації. Як і лікар, якому доводиться різати тіло, так і тобі доводиться розповідати цю історію, якби страшно не було. Це особливо потрібно робити тут, за кордоном.

Павло Ар’є

Ми зустрілися з Томасом Остермайєром і почали обговорювати можливість зробити виставу про чоловіків і зброю, про наших хлопців. Потім Томас почитав мій щоденник і сказав, що він також дуже пасує до нашої ідеї. Так все і почалося. Ми збирали інтерв’ю, обробляли їх, історій було дуже багато. Але для виставки довелось значно скоротити матеріал.

На фронті воює багато акторів, набагато більше, ніж ми собі уявляємо. Зараз відбувається “театр свідка”, бо ми розказуємо не про якихось абстрактних акторів, а про своїх колег і друзів, з якими ми багато років працювали, яких ми любимо і за кого ми переживаємо.