Лідія Іванова – випускниця бізнес-школи Queen Mary University of London, стипендіатка Федерального канцлера Німеччини 2018/2019 та британської програми Chevening для навчання на магістратурі в Великобританії. Сьогодні, разом із Фондом Александра фон Гумбольдта, Лідія допомагає українцям підготуватися до вступу в університет. Фонд запустив ініціативу, завдяки якій тих, хто звернеться до Лідії до кінця 2022 року, вона консультуватиме безплатно аж до моменту їхнього зарахування.

Ми публікуємо поради та рекомендації від Лідії для тих, кого цікавить вища освіта в Німеччині.

Вступ до університету в Німеччині – це завжди конкурс, де треба проявити свої лідерські навички. На першому етапі збираєте й подаєте документи, на другому – приходите на інтерв’ю, де захищаєте свої професійні цілі.

Німецький ринок освіти зручний тим, що в усіх університетах, спеціальностях, стипендіях свої умови та терміни подачі. Тому тут не можна давати одну рекомендацію для всіх, окрім як вчити англійську та німецьку мови. Хто хоче почати навчання найближчої осені – це називається зимовий семестр – мають надіслати документи з весни. Закривають «вікно подачі» всередині чи наприкінці літа. Збирати документи треба вже, бо процес триває десь пів року: поки визначитеся з програмою, підтягнете мову, пройдете її сертифікацію, складете резюме, напишете мотиваційний лист. 

Університет і стипендія: відмінності

У державних університетах Німеччини навчання умовно безкоштовне. Умовно, бо студенти все одно сплачують семестровий збір від 300 до 450 євро, тобто 600-900 євро на рік. Кожен семестр – це приблизно півроку. Магістратура зазвичай триває два роки. Сума семестрового збору залежить від землі, де розташований університет. Після її сплати вам видають студентський і проїзний. Тому навчання й виходить безкоштовним, бо гроші повертають у вигляді проїзного. 

Також є можливість отримувати стипендію - це 300-680 євро на місяць плюс покриття страховки. У них «вікно подачі» часом відкривають раніше, ніж в університетах. Наприклад, найпопулярніша стипендія в Німеччині – daad, представники якої найбільше у світі підтримують іноземців. Але на неї треба подавати документи до 15 листопада, щоб почати навчання весною. 

Стипендію отримає той, хто виграє конкурс. В університеті теж є конкурс, але на стипендію конкурс більший. Багатьом студентам, які мають сім’ї чи дітей, виділяють додаткове фінансування на родину.

Ще одна відмінність у тому, що коли ви надсилаєте документи в конкретний університет, то можете навчатися лише в цьому закладі. Тут схема схожа на українську: вибираєте п’ять закладів – відправляєте документи. А коли подаєтеся на стипендію, то одразу можете вказати п’ять – за пріоритетністю – програм. Припустимо вказати п’ять університетів або п’ять фондів, у яких п’ять різних стипендій. Стипендіальним фондам не так важливо, де саме ви здобудете освіту, як те, чи відповідають зазначені напрямки вашому бекграунду. Адже ті, хто надають стипендії, першочергово допомагають вам реалізувати кар’єрні амбіції. А ще шляхом подання на стипендію реально здобути освіту не тільки в Німеччині, а й в інших країнах. Важливо вичитувати правила кожної стипендії. Бо в одній треба лише вказати список пріоритетних закладів, а в другій, — щоб ви уже були зараховані до навчальної установи, яку хочете, щоб оплачував фонд.

Отримайте стипендію

Щойно відкрили «вікно подачі» – подавайтеся. Зазвичай чим раніше, тим швидше отримаєте відповідь. Таким чином, якщо в червні університет вас затвердив, то одразу можете відправляти заявку на стипендію, щоб у вересні вже навчатися. 

Послідовність наступна: документи на стипендію подаєте або до вступу в університет, або одразу після, і просите, щоб вас профінансували. Є також дорогі приватні заклади, що самостійно надають стипендії. Такі стипендії зазвичай повністю покривають навчання, але людина повинна сама сплачувати страховку, транспорт, їжу та житло. Тобто стипендії бувають різні. Є стипендії, коли студенту виплачують щомісячно суму на життя, проте за умови, що він вступив у державний університет. Тоді студент компенсуватиме лише семестровий збір. 

Університет і стипендія – де шукати

Є сайт daad, де знайдете перелік усіх стипендій. Там треба ввести свої параметри. Наприклад, країну, місто, науковий ступінь (магістратура, бакалавріат, стажування), мову. Так ви побачите можливі стипендії та програми. 

Інший сайт – hochschulkimpass. Тут немає стипендій, але є найбільша кількість програм, які також можна просто пошукати в інтернеті. 

Система оцінювання

Як на магістратурі, так і на бакалавраті є заліки. Кожен залік оцінюється балами від 1 до 6. Найгірший бал – 6, він означає “незараховано”. До того ж діє система ETSC (European Credit Transfer and Accumulation System) – це система кредитів, що враховують обсяг навчального навантаження, тобто кількість предметів, які студент має опрацювати за семестр. Один кредит відповідає 10-25 академічним годинам.

Змінити курс/спеціальність

Дозволяється переводитися з програми на програму, з університету в університет, але зарахують лише ті предмети, які релевантні другій програмі, інші ж треба буде доскласти. 

Як вибрати університет

Тут два шляхи. Хтось вибирає по самій програмі, яка вже є в партнерстві з університетами, щоб якийсь із курсів пройти закордоном, чи яка зарекомендована на ринку праці. А хтось спершу визначається з містом, де планує мешкати, а тоді шукає там програму.

Легше спочатку розібратися з містом. Бо якщо будете вчитися в розкішному університеті в тихій місцевості, де повсякденність виявиться нудною, то навряд чи будете почуватися комфортно. Плюс, нерідко під час навчання студенти шукають роботу за спеціальністю. А це простіше зробити там, де плануєте жити. 

Ще варто звернути увагу на такі фактори:

чи спроможні ви оплачувати навчання;

чи спроможні ви оплачувати життя, коли навчання безплатне; 

якщо хочете і безплатне навчання, і не маєте грошей на життя, тоді зверніть увагу на стипендії;

хто не має потреби в фінансуванні, може подавати документи чи не в усі бажані університети.

Які документи треба

Стандартний пакет документів – резюме, мотиваційний лист, мовний сертифікат і копії документів, що засвідчують ваші досягнення. Ще слід підготувати копії дипломів, портфоліо: нагороди, грамоти, сертифікати. Зрештою ваша заявка виглядатиме вагоміше, ніж та, що без портфоліо. 

Усі фонди й університети просять резюме та мотиваційний лист. Так вони розуміють, який ви маєте досвід. Це особливо резонно, якщо стипендія чи університет не мають етапу інтерв’ю, бо ви все одно зможете презентувати своє мислення, світогляд, наміри. Установа побачить, чи схожі у вас цінності. Хтось також просить надіслати їм рекомендаційний лист від професора установи, де ви навчалися раніше. 

Грамотне резюме

Оскільки ми не завжди об’єктивно до себе ставимося, добре, коли ваше резюме хтось гляне. Щоб проконсультувати, де сильні, а де слабкі сторони. Почитайте в інтернеті історії тих, хто вже скористався вашою стипендією, за яких умов її отримав, із чим зіштовхнулися. Так буде легше зважити власні шанси. 

Резюме – це один-два листки з інформацією, що демонструє ваші навички. Там вказана ваша освіта й професійний шлях: досягнення, волонтерська діяльність, інтереси, мови. Із нього видно, наскільки ви компетентні. І хоч в інших країнах фотографію в резюме не додають, у Німеччині фото вітають. Багато хто вважає, що фото може навести людину, яка читатиме резюме, на власні асоціації, що стануть вам на заваді. Помилково вписувати в резюме національність, дату народження, адресу, стать, вік, наявність дітей і сімейний стан. Ці речі не стосуються професійних характеристик. Навіть коли якісь заклади не заперечують цю інформацію, краще її оминути. Виняток – коли програми відкриті для громадян певних країн.

Якщо вказувати ці дані, то в особи, що затверджує резюме, легко може спрацювати: молодий – значить, не досвідчений, жінка – значить, слабка, без дітей – значить, скоро будуть і відриватимуть від навчання. Вам це не вигідно. Мало того, з усього можна зробити висновок, що й ваше мислення стереотипне, а це не заохочують. Також достатньо глянути на резюме, щоб зрозуміти, наскільки серйозно ви підійшли до його складання. Перекрити цей недолік, можливо, здатен лише ваш приголомшливий професійний досвід. 

Ще некоректно писати: «Я працював юристом(-кою) у такій-то компанії, займався(-лася) переговорами з клієнтами, складав(-ла) договори» – це все лише посадові зобов’язання. Вони ніяк не підкреслюють вашу обізнаність і результати, яких ви досягли у роботі. Відповіді мають бути конкретними: скільки разів виступали в суді, скільки мали клієнтів, з якими тяжкими кейсами працювали. Таку інформацію вже можна переконливо подати, саме таке резюме вас «продає». Тоді стипендії, університети захочуть вкладати у вас кошти, оскільки будуть впевнені, що ви скористаєтеся досвідом, який отримаєте. 

Особливість мотиваційного листа

Є сенс писати мотиваційний лист зі спеціалістом, хоча б тому, щоб навчитися робити це правильно. Бо коли зрозумієте принцип побудови такого документа один раз, зможете формувати його надалі самостійно. 

Людей із пострадянського простору не вчать писати мотиваційні листи. Зазвичай ви надсилаєте резюме, а далі роботодавець чи університет вирішує підходите ви чи ні. Проте філософія така: не вони повинні вирішувати, підходите ви їм чи ні, відштовхуюсь від інформації, яку ви надали, а ви маєте максимально піднести себе так, щоб допомогти їм переконатися, що вас варто взяти. У конкурсній системі більше працює наступний принцип: якщо ви у злиднях, то ви й до цього нікому не були потрібні, то не маєте заслуг, на основі яких доречно побудувати самооцінку й презентувати себе. Тобто якщо вам у такому становищі дадуть гроші, то немає гарантій, що ви виправдаєте вкладення. Завжди приваблюють люди, які кажуть: «Я вже молодець, а через вашу стипендію зроблю ще більше». Таким віриш, бо є фактичне підтвердження.

Рівень мови

Мова – найбільша перепона перед вступом. Аби вас прийняли в університет, необхідно надати сертифікат, що засвідчує ваш рівень володіння мовою. Сертифікати приймають європейські, проте внутрішнє оцінювання в них відрізняється. Тому на сайті університету чи програми вказують необхідний рівень мови та назву сертифікату. У Німеччині, між іншим, вистачає спеціальностей, де вимагають знання англійської всього на рівні B2. Тобто знати німецьку не обов’язково. 

Важливо для українців

Якщо ви завершили освіту в Україні, то можете звернутися в державну агенцію anabin, яка затверджує дипломи. Заплатити за цю послугу може навіть Jobcenter. Тобто, щоб влаштуватися на роботу, вам не конче треба навчатись у Німеччині. Є чимало напрямків, які рівнозначні німецьким, окрім як, наприклад, юриспруденція. Проте будь-яке працевлаштування – це також конкурс. І якщо ви прийдете в компанію з українським дипломом, а хтось – із німецьким, то є варіант, що швидше візьмуть людину з німецького ВНЗ. Лише тому, що вони знають цей університет і знають, через що людина пройшла. Хоча на подібне рішення насправді впливає безліч факторів: у людини з українським дипломом, приміром, може бути більше досвіду, — що відіграє значну роль. У цьому плані вже німецький диплом можна розглядати, як посилення свого резюме.