14 вересня стартував одинадцятий фестиваль сучасного мистецтва Berlin Art Week — найважливіша подія берлінського мистецького календаря. З 14 по 18 вересня на арт-поцінувачів чекає парад виставок, перформансів, воркшопів, церемоній нагородження та спеціальних програм.
На арт-віку представляють свої роботи понад 1000 митців з різних куточків світу, у тому числі слово надано українським художникам і художницям. Понад 50 галерей Берліну стали майданчиками для різноманитних експериментальних медіа сучасного мистецтва. Сьогодні ми відвідали перший день цього неймовірного художнього марафону: побували на відкритті виставки, подивилися хореографічний перфоманс, побудували майбутнє, скуштували кукурудзяне пюре та познайомилися з чудовою українською художницею. Тож, ми готові поділитися своїми враженнями!
On Equal Terms
Uferhallen
Uferstraße 8-11, 13357 Berlin
Перша зупинка — групова виставка On Equal Terms. Художники досліджують, як мистецтво взаємодіє з механизмами перетворення художніх та культурних цінностей на товар. Також магістральною темою виставки стала критика джентрифікації простору.
Найатмосфернішою роботою цієї виставки стала одноканальна кольорова відеопроекція Threshold to the Kingdom (2000) британця Марка Воллінгера. Відео являє собою сповільнену зйомку людей, що прибувають до лондонського аеропорту під церковну ораторію ХVІІ століття композитора Грегоріо Аллегрі. Робота Воллінгера наче переносить всю виставку у старовинний храм. А може між сучасним мистецтвом та релігією не так багато протиріч?
Цікава та дуже ефектна робота боснійської художниці Шейли Камерич Liberty (2015). Велика неонова вивіска з написом «Свобода» та із запобіжниками проти голубів. Дуже красномовно.
У цьому ж просторі просто неба відбувся незвичайний воркшоп — колаборація між польською художницею Зузанною Чебатул і кухарем Caique Tizzi. Кожного дня парочка буде готувати і пригощати гостей, як вони самі говорять, харизматичними овочами. Кожен день — новий герой страви. У середу — кукурудза, у четвер — помідор, у п’ятницю — картопля, у суботу — баклажан, і капуста у неділю. В процесі приготування художники жартували та розповідали цікаві історії. Кукурудза смакувала дуже вишукано — це ж не просто їжа, це мистецтво!
Simone Forti
Huddle (1961)
Neue Nationalgalerie
Potsdamer Straße 50, 10785 Berlin
Уперше перформанс Сімони Форті було показано у Нью-Йоркський квартирі Йоко Оно у 1961 році. Хореографічна конструкція перформансу Huddle має наступний вигляд: учасники збираються у щільне коло і по черзі лізуть на верхівку. Група людей перетворюється на скульптуру, яка здатна витримати людину будь-якої статі, будь-якої ваги. Ось що думає з приводу перформансу відвідувач артвіку Арсен:
«Мені стало дуже цікаво, чи переговорювалися пошепки учасники танцю під час дії? Чи був у них там всередині якийсь центр керування? А взагалі дуже крута вистава!». У цьому ж просторї перед головним входом у Нову Національну галерею проходив ще один перформанс, ба навіть краще назвати його акцією. Мобільна виставка у вигляді велосипеду французького художника Едріена Міссіки MOTUS FEAT. ENDRE TÓT. Для своєї мовчазної виставки художник обрав роботу Ендре Тота «Я нічого не роблю» з колекції ifa-Galerie Berlin. Угорський художник Ендре Тот у 70-і роки зробив серію перформансів — він виходив на вулицю в плакатами «Я нікого не чекаю», «Я нічого не роблю» тощо. Своєю поетичною серією Тот поміж іншим показував протиріччя мови та дії. З одного боку слова нічого не декларують, з іншого — акція з плакатом є декларацією сама по собі.
DESIGNING FUTURES
panke.gallery
Gerichtstraße 23, Hof 5, 13347 Berlin
Ще один дивний воркшоп «Створюючи майбутнє» пропонував переглянути інтерактивну виставку, занотувати свої враження та написати історію. Воркшоп проходить у рамках виставки Planetary Atoll, влаштованої авторами з латиноамериканського регіону. Художники за допомоги цифрових технологій розмірковують над тим, як подолати бінарні опозиції сучасного світу.
Перед нами великий монітор, який показує відео з двома деревами, до монітору підключена голова манекена, вона наче дихає, і від цього дихання рухаються дерева на відео. Далі дуже дивні цифрові картини, які нагадують внутрішні органи людини. На столі стоїть iMac 1998 року, той, що схожий на шолом космонавта. У просторі ще багато речей незрозумілого призначення, в них зашифроване послання художників у майбутнє.
Воркшоп проводила ведуча Леслі Гарсія. Глядачів виставки було поділено на групи. Учасники груп мали вибрати три теми для своїх оповідань та у режимі брейншторму скласти історію. Наступним кроком було створення обкладинки для історії. Леслі роздала всім ножиці та принесла величезну купу журналів та газет.
Olena Pronkina
Dew in the Sun
Kvost
Leipziger Straße 47
Останньою на сьогодні арт-зупинкою стало відкриття виставки української художниці Олени Пронькіної. Нам пощастило побувати на церемонії нагородження Олени премією Claus Michaletz. Виставка має назву «Роса на сонці» — слова взяті з гімну України («згинуть наші вороженьки, як роса на сонці», сл. Павла Чубинського). Олена каже, що саме ці слова для неї означають перемогу, а інакше бути не може, адже роса завжди висихає, коли визирає сонце.
Війна застала Олену в Києві, звідти мисткиня евакуювалася спочатку до Львова, потім до Європи, і зрештою художниця опинилась у резиденції KVOST. Саме результат роботи у резиденції ми можемо бачити на виставці, яка представлена живописом і керамикою.
Спокійний, меланхолічний живопис Олени Пронькіної переносить глядача у паралельні світи. Застиглі образи на картинах художниці наче заворожують, від них складно відірватися. 
— Олено, скажіть, будь ласка, як пов’язани між собою герої, зображені на полотнах та керамічні образі? Здається, що фігури з кераміки наче зійшли з картин.
— Насправді навпаки. Я почала працювати спочатку з фігурами, а потім вони з’явилися у полотнах. Тільки вони не герої — вони метафора роси. На мій погляд, така форма додає більше смислових шарів роботам та взагалі проєкту.
Наша прогулянка першим днем Berlin Art Week добігає кінця. Івентів, виставок та подій так багато, що все неможливо передивитися за один день. Попереду ще дуже багато цікавого, наприклад, виставка «Українські голоси у мистецтві» відкриється 15 вересня у галереї SVPL Collection (Monumentenstraße 33-34, 10829 Berlin). На ній будуть представлені живописи Віктора Сидоренка і фотографії Бориса Михайлова та Олександра Чекменьова.
Окрім фестивальної програми Berlin Art Week, обов’язково радимо відвідати виставки класиків сучасного мистецтва, зокрема Мони Хатум, Луїз Буржуа, Кері Мей Вімс. Також зверніть увагу на виставку «Пікассо говорить. «Герніка» і війна у містах».
Повну програму фестивалю сучасного мистецтва Berlin Art Week ви можете побачити за посиланням https://berlinartweek.de/en/programme/. Там дійсно багато цікавого!
Фото і текст: VICTORIA LIKHOLYOT
