Атмосфера Рейтарської: відкриття київської фотолабораторії Fotovramke в Берліні

26 жовтня в Берліні відбулося відкриття фотолабораторії Film Speed Lab. Це європейський аналог від засновників київського магазину фото й відеообладнання Fotovramke. На заході зібралися всі свої: фанати українського та плівки. Гості розклеювали знімки на стільцях і пили наше крафтове Underwood Brewery.

Fotovramke став популярним завдяки незвичайній концепції й завидному вибору камер. У крамниці продають ломокамери, фотоапарати Polaroid різних років виробництва, касети до них, а ще — плівку та літературу з фотографії. Кияни настільки полюбили магазин, що популярності він набув у всій країні. Film Speed Lab має схожий задум і таке ж швидке та якісне обслуговування. А цього в Берліні часом неабияк бракує. Діма Бут, власник обох проектів, розповів нам, чому запустив бізнес у Берліні та з чим при цьому зіштовхнувся.

Почалася війна. У нас було двоє дітей, а через місяць народилася третя. Ми отримали всі документи, закордонний паспорт, і першого червня приїхали в Берлін. За десять днів до повномасштабного вторгнення ми вже були в Берліні, бо купував тут сканер. Зараз він у Києві, один із найкращих. Мені дуже сподобалося місто: і вайбом, і майже всі розмовляють англійською. В сенсі мови Берлін класний, бо де не бував у Європі, Іспанія, Португалія, та ж Італія, з англійською були питання. А тут місто-космополіт: є французи, іспанці. І нам було цікаво, що тут можна зробити.

Ми позбирали інформацію, попитали наших партнерів, Polaroid, Ilford Photo, Lomography, де є прикольне місце, де двіжуха. Мені сказали, що Берлін — одне з тих міст, де нам буде цікаво. Всі попередили, що тут будуть проблеми з бюрократією, з відкриттям бізнесу, з іншими нюансами — це буде довго. Але в цьому є сенс. Тут є люди, тут є наші клієнти. Ми провели маркетингове дослідження: скільки запитів на проявку, на скан, на плівку. Ми знали тут кілька лабораторій наших знайомих, їм теж написали. Вони сказали, що тут все добре. І компанії, що продають плівку, теж сказали, що тут є ринок, що саме Берлін замовляє багато продукту і багато, що робить. Знаєш, як моя жінка каже: «Ми підприємці — нам треба щось робити».

Починаєш писати всім, кого знаєш, хто зробив більше, ніж ти. Збираєш інформацію. І люди діляться. І крок за кроком все робиться. Ось ми не могли відкрити бізнес-рахунок. Бо в Берліні не роблять ID-картку, її вклеюють у паспорт. А вклейкою жоден банк не хоче займатись. І ми десь три тижні бігали по банках, писали онлайн-банкам (онлайн-банки класні, але без ID-карти теж не роблять нічого). Тоді подружка порадила нам Sparkasse. Розумієш, коли війна, коли в тебе троє дітей, коли треба заробляти, то в тебе є дуже великий стимул щось робити. І ти просто встаєш і робиш. Як і всі тут. Зранку до вечора: сідаєш, пишеш, сідаєш, пишеш, їдеш, зустрічаєшся, знаходиш.

Я зрозумів, що в Німеччині люди вміють відпочивати, і тому в неділю тут нічого не працює. І це прикольна штука: тобі дається вихідний, коли ти можеш нічого не робити. Тебе буквально змушують відпочити. Бо українці ж працюють 24/7. У Києві ми й зараз працюємо з 11:00 до 19:00 кожен день. І ми розуміємо, що такий режим нам потрібен: це економіка, оренда, зарплати, податки. А тут я бачу, що це не головне. Головне – щоб ти кайфував, а країна соціальна, вона тобі допоможе.

У нас була ідея, про яку говорили з бухгалтером: зробити однією з наших відмінностей те, що все зачинено, а ми – ні. Щоб це було нашим маркетинговим гачком. Вона сказала: «Ні, неможливо, тому що це закон. Обійти його не можна». Але як ми в Києві це бачимо: в тебе вихідний, ти пішов щось познімав перед тим, і в тебе є час, щоб здати плівку і купити нову.

А скільки приколів з VAT, це наш НДС! Зараз його в нас іще немає, його отримувати тут теж довго, але маємо ще тиждень-два зачекати. Тут стільки цих бумажок – це класно. У нас навіть на сайті вже все є, й онлайн оплата, але без VAT отримувати оплату можемо поки лише на PayPal.

Величезна відмінність у тому, що в Україні все можна зробити онлайн. А тут ніхто нікуди не поспішає: у них все спокійно, тиждень чекати для них – нормальна ситуація. Ми ж не вміємо чекати. В нас кожен день на рахунку. Думаю, така їхня особливість – це кльово. Німці знають, що вони захищені, то можуть чекати хоч тиждень, хоч два, хоч три. У них все добре – і це прекрасно. Зі сторони бізнесу я думаю, що це погано. Немає розвитку. Бо коли розповідаєш про сервіси «Нової пошти», «Дії», Monobank, німці не розуміють, як таке ми взагалі зробили. А воно ж іще й класно працює! Так, їхня схема з бумажками робоча, і вони її полюбляють. Але можна було б зробити значно краще і мобільніше. Тому щоб реалізувати щось у Берліні, довелося закласти вдвічі більше часу, ніж припускав. Ми приїхали сюди першого червня і думали, що за три місяці літа все зробимо. Але це приміщення, приміром, ми орендували тільки першого жовтня, і тільки сьогодні відкрилися.